Ніколай Карабінович звернувся до відомого твору одеського художника Дмитра Дульфана «Штучність вимагає жертв» 1997 року, в якому порушуються питання тяглості поколінь та протиставляются мистецькі програми 1960-х та 1990-х. Дульфан характеризує мистецтво покоління батьків (1960-х) як таке, що орієнтувалось на розробку естетичної програми, а покоління 1990-х, до якого належить і Дульфан, сфокусоване на інтерпретації та множенні симулякрів. В омажі роботі Дульфана Карабінович взагалі відмовляється від порівнянь естетичних та концептуальних програм минулих поколінь, він зосереджується на стислій, проте безапеляційний тезі — «Мистецтво не вимагає жертв». Художник веде конструкт мистецтва вiд репресивної спроможності вимагати й тиснути. З iншого боку, вiн іронізує над дискурсом травми, на якому сфокусована сучасної культури.